Зима близько (с)

  1. Рідкий Льодяник

З липня не ходив на човні з двигуном, тому, коли зорі заклякли в правильній конфігурації, не вагався ні хвилини, тим паче компанію обіцяв скласти Сергій, а це завжди віщує цікаву риболовлю.

p61105-090838-kopiya

Докладніше…

Смикінг-камбек або пам’яті Ріджа

Серйозно захопившись нахлистом свого часу (а це вже немало років), довелось сильно “потіснити” в приорітетах решту цікавих технік лову риби, маю на увазі не тільки ловлю на мушку, а й поплавець, спінінг – словом, усе те, що було і є до душі. Щось, як-то, приміром, ловіння на мах впроводку чи то легкий джиг на малих річках – завжди було і є актуальним в персональному “арсеналі”. А ось риболовлю на воблери я надовго відклав у “скриню”. Передусім, зважаючи на їх травматичність для моїх основних об’єктів риболовлі – лососевих та головня та методу “спіймав-відпусти”.p61016-084008-kopiya Докладніше…

Empty spaces

В неділю вдалось викроїти трохи часу, і подихати свіжим повітря осені на берегах майже дикої ріки. Було на диво приємно майже не зустріти там людей: очікували куди жвавіший рух. Тож ми з Сашком, можна сказати, розкошували на самоті.p61002-121315-kopiya Докладніше…

Серпневий фотозвіт

В серпні мав трохи відпустки, пощастило відпочити на рідному Закарпатті, разом з родиною, тож кілька колективних вилазок в гори ми зробили. Незважаючи на те, що риба загалом не клювала – вдалось цікаво провести час, побачити нові місцини та суттєво поповнити особисту скарбничку вражень. Особисто мені запам’ятався короткий виїзд на р.Теребля, де ми шукали санаторій, в якому Альона відпочивала в дитинстві. Знайшли те, що залишилось – навіть знімати не стали, певно в такому ж стані зараз м.Прип’ять… Також з задоволенням повернулись на Тересву (у чудовій компанії Івана), провідали ведмедиків у Синевірському рекреаційному центрі, підіймались на гору, де кипить робота по впорядковуванню території навколо Хустського замку, ну й про Ріку “на вечірній кльов” не забували. Приємно вразило те, що багато де відновлюють шляхи, Закарпаття стає доступнішим для пересічного українця з легковиком. Також вражають роботи по реконструкції центральної частини міста Хуст, і міського парку. Хочеться вірити, що це тільки початок. Ну, й щоб не здавалось все “в шоколаді”, додам, що люди змінюються найважче, на конкретні докази вказувати не буду – всі і так їх знають. І все ж, процент порядних, хоч повільно, але росте :) Це залишає надію на світле, справді європейське майбутнє. Тільки води і риби геть нема… Настає очікувана “дупа” в цьому сенсі, і що робити, як рятувати ситуацію – боюсь, універсальних рішень вже не існує :(p60818-115117-kopiya Докладніше…

Urban +2…

Нічний Київ – це певний ексклюзив, річ-у-собі, щось ірреалістичне… Місто, позбавлене давно звичних і набридлих відчуттів тисняви та безвиході, місто, в якому керувати автівкою на самоті, під улюблений трек в магнітолі – одне задоволення, що гармонійно доповнюється смакуванням кави на сонній та порожній заправці, що зручно примостилася на околиці Троєщини. Час від часу рибалці конче потрібно вирушати до такого міста, щоб неквапом залишити його і зустріти схід сонця на ріці.p60912-191121 Докладніше…

Тигролови на Свічі

або коротке резюме участі у ЧУ-2016 по нахлистовій риболовлі

Забракло часу писати довги ліричні вступи, та й, мабуть, вони будуть зайві в таком матеріалі. Отже, змагання. Я давненько за ними слідкую, маю певне уявлення, як це було в попередні роки, тож прекрасно розумів, що згідно попередніх “розкладів” ЧУ-2016 мав би стати одним з найцікавіших та найскладніших для участі. Десь так воно й вийшло, адже Свіча відноситься до категорії рік, які нелегко прорахувати заздалегідь, це визнають навіть місцеві “завсєгдатаї”. До того ж, склад учасників цього разу вийшов дуже сильним – ніхто не приїхав відверто відбувати “номер”. Можливо, хтось був більш досвідчений, хтось – менш, та шанси посісти хороше місце були у всіх без виключення.P60817-173608 Докладніше…

Домашні заготовки

Дуже люблю часом відвідувати добре знайомі ділянки річок. Ні, не те, щоб просто знайомі, а ті, де знаєш кожну гілку та камінець, пригадуєш, де яка була глибина, приміром, у липні 2005, і у жовтні 2011, ну й, звісно, добре розумієш, де в конкретну пору року може ховатися обережна риба. Оскільки тут я ловлю, переважно нахлистом – головня та яльця, рідко в’язя, червонопірку та окуня, то вирішив вкотре перевірити їх улюблені “криївки”.P60730-054039 копия Докладніше…

Switch ‘A’ або свято недоненахлисту

Ця виправа планувалась на початок червня, але як то водиться, від думки до справи пройшла певна міра часу… Можливо, то й на краще, бо мені кортіло передусім підготуватись до змагань, а умови вудіння в Карпатах в кінці липня є не такими безперспективними, як в березні, наприклад,  та цілком “трудовими” в принципі, що дуже сприяло мотивації горе-спортсмена пручатись :)

DSC_0734 копия Докладніше…

До, та після грози

До грози було не те, щоб спекотно, а якось безнадійно задушливо, невідворотно важко – рятувала тільки холодна свіжа водичка з криниці. Хмари навколо переконливо клубочились, гуркіт далекого грому вселяв певні надії, але… Але, як то часто буває, гроза пройшла близько, десь поруч – і комусь пощастило більше.P60717-191319 копия Докладніше…

Плином ріки

Приємно час від часу повертатись в теплі дні минулого наяву, і просто чудово, що є ще місцини, де ці спогади, здається, вкарбовані назавжди в тихій шепіт води, буйні трави берегів та зойки шулік, що кружляють собі поважно ген там, де синіє безодня… Наче в книзи Буличова про Алісу і Таємницю третьої планети, де на загадковій галявині росли дзеркальні квіти, які “транслювали” події у зворотньому відліку часу. P60709-081229 копия Докладніше…