Серпневий фотозвіт

В серпні мав трохи відпустки, пощастило відпочити на рідному Закарпатті, разом з родиною, тож кілька колективних вилазок в гори ми зробили. Незважаючи на те, що риба загалом не клювала – вдалось цікаво провести час, побачити нові місцини та суттєво поповнити особисту скарбничку вражень. Особисто мені запам’ятався короткий виїзд на р.Теребля, де ми шукали санаторій, в якому Альона відпочивала в дитинстві. Знайшли те, що залишилось – навіть знімати не стали, певно в такому ж стані зараз м.Прип’ять… Також з задоволенням повернулись на Тересву (у чудовій компанії Івана), провідали ведмедиків у Синевірському рекреаційному центрі, підіймались на гору, де кипить робота по впорядковуванню території навколо Хустського замку, ну й про Ріку “на вечірній кльов” не забували. Приємно вразило те, що багато де відновлюють шляхи, Закарпаття стає доступнішим для пересічного українця з легковиком. Також вражають роботи по реконструкції центральної частини міста Хуст, і міського парку. Хочеться вірити, що це тільки початок. Ну, й щоб не здавалось все “в шоколаді”, додам, що люди змінюються найважче, на конкретні докази вказувати не буду – всі і так їх знають. І все ж, процент порядних, хоч повільно, але росте :) Це залишає надію на світле, справді європейське майбутнє. Тільки води і риби геть нема… Настає очікувана “дупа” в цьому сенсі, і що робити, як рятувати ситуацію – боюсь, універсальних рішень вже не існує :(p60818-115117-kopiya Докладніше…

Urban +2…

Нічний Київ – це певний ексклюзив, річ-у-собі, щось ірреалістичне… Місто, позбавлене давно звичних і набридлих відчуттів тисняви та безвиході, місто, в якому керувати автівкою на самоті, під улюблений трек в магнітолі – одне задоволення, що гармонійно доповнюється смакуванням кави на сонній та порожній заправці, що зручно примостилася на околиці Троєщини. Час від часу рибалці конче потрібно вирушати до такого міста, щоб неквапом залишити його і зустріти схід сонця на ріці.p60912-191121 Докладніше…

Тигролови на Свічі

або коротке резюме участі у ЧУ-2016 по нахлистовій риболовлі

Забракло часу писати довги ліричні вступи, та й, мабуть, вони будуть зайві в таком матеріалі. Отже, змагання. Я давненько за ними слідкую, маю певне уявлення, як це було в попередні роки, тож прекрасно розумів, що згідно попередніх “розкладів” ЧУ-2016 мав би стати одним з найцікавіших та найскладніших для участі. Десь так воно й вийшло, адже Свіча відноситься до категорії рік, які нелегко прорахувати заздалегідь, це визнають навіть місцеві “завсєгдатаї”. До того ж, склад учасників цього разу вийшов дуже сильним – ніхто не приїхав відверто відбувати “номер”. Можливо, хтось був більш досвідчений, хтось – менш, та шанси посісти хороше місце були у всіх без виключення.P60817-173608 Докладніше…

Домашні заготовки

Дуже люблю часом відвідувати добре знайомі ділянки річок. Ні, не те, щоб просто знайомі, а ті, де знаєш кожну гілку та камінець, пригадуєш, де яка була глибина, приміром, у липні 2005, і у жовтні 2011, ну й, звісно, добре розумієш, де в конкретну пору року може ховатися обережна риба. Оскільки тут я ловлю, переважно нахлистом – головня та яльця, рідко в’язя, червонопірку та окуня, то вирішив вкотре перевірити їх улюблені “криївки”.P60730-054039 копия Докладніше…

Switch ‘A’ або свято недоненахлисту

Ця виправа планувалась на початок червня, але як то водиться, від думки до справи пройшла певна міра часу… Можливо, то й на краще, бо мені кортіло передусім підготуватись до змагань, а умови вудіння в Карпатах в кінці липня є не такими безперспективними, як в березні, наприклад,  та цілком “трудовими” в принципі, що дуже сприяло мотивації горе-спортсмена пручатись :)

DSC_0734 копия Докладніше…

До, та після грози

До грози було не те, щоб спекотно, а якось безнадійно задушливо, невідворотно важко – рятувала тільки холодна свіжа водичка з криниці. Хмари навколо переконливо клубочились, гуркіт далекого грому вселяв певні надії, але… Але, як то часто буває, гроза пройшла близько, десь поруч – і комусь пощастило більше.P60717-191319 копия Докладніше…

Плином ріки

Приємно час від часу повертатись в теплі дні минулого наяву, і просто чудово, що є ще місцини, де ці спогади, здається, вкарбовані назавжди в тихій шепіт води, буйні трави берегів та зойки шулік, що кружляють собі поважно ген там, де синіє безодня… Наче в книзи Буличова про Алісу і Таємницю третьої планети, де на загадковій галявині росли дзеркальні квіти, які “транслювали” події у зворотньому відліку часу. P60709-081229 копия Докладніше…

Жовтогарячі береги

Після анексії Криму в сенсі “моря” для рядового українця багато чого змінилось, що б там хто не казав. Якщо щиро, до подібного виду відпочинку я особисто почав ставитись досить скептично – ну не маю жодного  пієтету до піщаних пляжів та фанерних халуп, за ціною тризіркового готелю, годі щось ще додати. Рокфіш, який відверто (не побоюсь цього слова) скорив ще в 2013-му, довелось відкласти до кращих часів, як і інжир з чорним мускателем, остання пляшка якого вже кілька років чогось чекає в нашому холодильнику…

DSC_0600 копия Докладніше…

Марево

Ці рядки народжені завдяки невтомній роботі офісної системи кондиціювання, оскільки за межами зони подібного комфорту немає бажання не те, що писати, а просто мислити… Черговий тиждень минув без риболовлі, хоча в минулі вихідні, на сам початок спеки, був приємний епізод, пов’язаний з відкриттям “човникарського” сезону 2016 на Дніпрі. Що особливо тішило, компанію склав дядько, з яким вирушити спільно на риби заважають то війна, то робота, то ще щось, і так вже років п’ять, якщо не більше.

Дорога до колишніх володінь Йоні Ковача, як називали презика-утікача на Закарпатті, вночі на диво порожня та комфортна для водіння. Вкотре переконуюсь, що піднятись о 2:30 – зовсім не гарантує виходу на воду на “зорях”, хоча завдяки приємній ранковій прохолоді після досить-таки вже задушливої ночі, ми зібрали комплект “човен-двигун” мало не в рекордно стислий термін. Світанок був якийсь тьмяний та розмитий, на противагу звиклим тут різким пейзажам, розбавлених “фіолетовими” барвами, і це віщувало тихий та спекотний день. Під сонне дирдиркання “Тохацу”, ми поволі рухались у бік фарватеру, з прикрістю констатуючи, що наше “море” почало “квітнути” вже у червні… Та забивати голову сумними думками було ніколи, тому зосередились на показаннях “третього” ока, що сигналізувало про величезну кількість риби мало не скрізь, де донний рельєф був хоча б трішечки цікавішим за рівний “стіл”.P60619-042746 копия Докладніше…

Wet Fly Overdrive

“Рученьки терпнуть, злипаються віченьки…” – лейт-мотив відомої поезії згадувався не раз в кінці тієї спекотної (і на жаль, робочої) суботи початку червня. З гріхами вдалось втекти з офісу на годину раніше, а далі у темпі – “Сільпо”, збори вдома, і 100+ км до села, наввипередки з сонцем, що вже сідало, але ще не торкнулось обрію.P60605-070428 копия Докладніше…